Пряма мова

  • Якщо пряма мова з абзацу, то ставимо на початку тире (—), у кінці крапку (.), знак оклику (!), питання (?) або три крапки (…):

 — Цієї ночі… ти знаєш… не приходь. Я тебе не покину.

 — Буде здаватися, що мені боляче, трохи схоже, що я вмер.

 — Так треба. Тобі не варто бачити це, не приходь…(Антуан де Сен-Екзюпері).

А – слова автора;  П – пряма мова.

  • А: «П».

…старий сказав дочці — так само по-російськи, жорстоко: «Я знаю, я всего лишь общественно-политический шут». (Оксана Забужко «Польові дослідження українського сексу»)

  • А: «П? або ! або…»

Але, як він казав: «Хтозна!» (Антуан де Сен-Екзюпері «Маленький принц»)

  • «П», — а.

«Дорослі, достоту, цілком надзвичайні», — тільки й подумав він собі, мандруючи далі.(Антуан де Сен-Екзюпері «Маленький принц»)

  •  «П? або! або…» — а.

«Бери та борися, Сіф Скільфінгар, донька Аси Відважної! — він тупонув великими ратицями, схилив вінчану рогами голову. (Айя Нея «Норд. Велика Зима»)

  • «П? або! або… — а. — П».

«Як я бачу його… — дума собі Трохим. — Так він тутечки ше й гордіший, чим у нас у селі; та, бач, прикидається, мов бідний, щоб більшу ціну узяти». (Григорій Квітка-Основ’яненко «Конотопська відьма»)

  • «П,— а, — п! або? або…»

«На фіґа мені ті музеї, — весело горлав у телефон, коли дзвонив до неї до Кембриджа, з України ще, — мені в тій Америці тільки одну баришню побачить треба!» (Оксана Забужко «Польові дослідження українського сексу»)

  • «П, — а: — П».

«Додай ще цю частину до реферату, — спокійно промовила Лариса Федорівна та додала: — й абзац цей видали». (речення редакційне)

  • А: «П? або! або…» — а.

Він сам сердивсь на себе: «Нащо воно?» — і винувато йшов до худоби. (Михайло Коцюбинський «Тіни забутих предків»)

Джерела: Правопис 2019

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *